Порівняно з лісостепом взяток на Поліссі розтягнутий: навесні працюють верби, у травні й червні крушина та чорниця, влітку лісова малина, липа, гречка й кипрей, наприкінці літа верес. Кислі піщані ґрунти й великі масиви лісу дають багато медоносів, але жоден із них не тягне пасіку місяць поспіль, і між хвилями цвітіння бувають тижні, коли бджоли майже нічого не приносять.

Такі тижні закривають двома способами: сіють фацелію й гречку біля стаціонару або вивозять вулики туди, де саме цвіте. Для бджільництва Рівненської області нижче зведено календар медоносів Полісся, строки посіву і правила кочівлі з поправкою на місцеві ґрунти.

Календар медоносів Полісся

Строки зсуваються на 7–10 днів залежно від весни. На півночі області, ближче до Білорусі, все зацвітає пізніше, ніж під Рівним чи Дубном.

Весняні медоноси потрібні для розвитку сімей, мед із них бджоли майже весь з'їдають. Крушина цінна тривалістю: вона цвіте хвилями кілька тижнів і тримає бджіл у роботі між чорницею та малиною. Липа на Поліссі дає сильний взяток не щороку. У холодний дощовий липень або в суху спеку з гарячим вітром вона цвіте, а нектару майже немає.

Провали взятку і посів медоносів

Перший провал зазвичай буває в червні, коли чорниця й ріпак відцвіли, а липа ще не почалася. Другий настає після липи, до гречки чи вересу. Тривалість провалів у кожній місцевості своя, тому корисно два-три сезони записувати, коли контрольний вулик на вагах перестає додавати.

Фацелія як медонос зручна тим, що її строки визначає сам пасічник. Норма висіву орієнтовно 8–12 кг/га, глибина загортання 1–2 см. Зацвітає вона приблизно через 40–50 днів після посіву і цвіте 4–6 тижнів. Щоб закрити червневий провал, першу ділянку сіють у квітні, щойно ґрунт можна обробити, а наступну через 2–3 тижні: коли перша відцвітає, друга входить у силу.

Гречка на кислих піщаних ґрунтах Полісся родить краще за більшість культур і нектарить без удобрення. Сіють її, коли ґрунт на глибині загортання прогрівся до 10–12 °C, бо заморозок сходи гречки не витримують. Цвісти вона починає приблизно через місяць після сходів. Посів у червні дає цвіт у липні–серпні, якраз у проміжку між липою та вересом. Гречка найкраще нектарить у теплу вологу погоду, у спеку понад 30 °C виділення нектару падає.

Гірчицю білу сіють після збирання ранньої картоплі чи озимих у липні. Вона встигає зацвісти до кінця літа і дає пізній підтримуючий взяток, який допомагає сім'ям виростити зимових бджіл.

Ділянка під медоноси на стаціонарі служить підмогою, основного взятку вона не замінить. Орієнтир на пасіку з 10–20 сімей: 0,5–1 га фацелії та гречки в кілька строків. Під кожен строк ґрунт треба зафрезерувати, посіяти й прикотити за день-два, поки не пішли бур'яни, а траву навколо вуликів на точці косять кожні 2–3 тижні. На 1–3 га вручну цього не зробити. Японські мінітрактори на 18–25 к.с., що тягнуть фрезу 1,2–1,4 м і навісну сівалку, рівненські господарі переглядають, наприклад, за посиланням https://traktor.od.ua/ua/yaponskye-mynytraktory-v-rovno/, ще до першого строку фацелії.

Кочівля по Поліссю

На Рівненщині вулики найчастіше вивозять на гречку агрогосподарств, у бори на верес і на вирубки, де цвітуть малина й кипрей. На поле потрібна домовленість із власником, у лісі з лісництвом. Власник поля має знати про пасіку, щоб попередити перед обробками: це варто записати в домовленості.

Перевозять вулики вночі або рано-вранці, поки льотні бджоли вдома. Порядок підготовки такий:

• Льотки закривають сітками або вентиляційними загородками, а в спеку ставлять на вулики вентиляційні рамки замість стель, щоб сім'ї не запарилися.
• Рамки закріплюють, щоб не зсувалися на вибоїнах, а корпуси стягують ременями.
• Вулики в кузові ставлять рамками вздовж руху, щільно один до одного.
• На точці вулики розставляють одразу, а льотки відкривають через кілька хвилин, коли бджоли заспокояться.

Нова точка має бути не ближче 3–5 км від стаціонару. Якщо перевезти вулики на 1–2 км, частина льотних бджіл повертається на старе місце і там гине.

Вересовий мед і зимівля

Коли цвіте верес, у серпні й на початку вересня, сім'ї якраз вирощують зимових бджіл, і пасічники часто залишають вересовий мед у гнізді. Цього робити не можна. Вересовий мед густий і тиксотропний: у стільниках він стоїть як желе і не відкачується звичайною медогонкою. Його пресують разом із вощиною або перед відкачуванням розпушують у комірках голчастим пристроєм.

Для зимівлі він непридатний, бо містить багато білкових і баластних речовин. За зиму вони накопичуються в кишечнику бджіл, які не облітаються, починається пронос, і сім'я слабне або гине до весни. Вересові стільники перед зимою відбирають, а нестачу корму закривають цукровим сиропом, закінчуючи годування до середини вересня, щоб бджоли встигли переробити й запечатати корм.

Так само небезпечний падевий мед. У посушливе літо в лісі бджоли збирають паду з листя дуба, липи й хвойних, і мед із неї теж проносний для зимуючої сім'ї. Якщо в липні–серпні мед темний, густий і без характерного квіткового запаху, стільники з ним у зимове гніздо не ставлять.

Помилки пасічників на Поліссі

Найбільше сімей втрачають через обробки сусідніх полів. Ріпак і сади обприскують якраз у цвіт, тому перед сезоном об'їдьте поля в радіусі 3 км і домовтеся, щоб вас попереджали за день до обробки.

Фацелія одного строку цвіте 4–6 тижнів, а далі знову провал. Два-три посіви з інтервалом дають безперервний взяток замість одного сплеску.

Точки в сирих низинах біля боліт здаються зручними, бо поруч вода й крушина. Висока вологість там дає хвороби розплоду і погану зимівлю. Вулики ставлять на підвищенні, на сухому піску під захистом лісу, а підставки роблять заввишки 30–40 см від землі. Восени перевірте, щоб у зимовому гнізді не лишилося жодної рамки з вересовим медом.